Виділяють два типи невизначених втрат: 1. Фізична відсутність із психологічною присутністю. Це зникнення важливої людини або предмета, у той час як вони досі залишаються в думках людини. Наприклад, зникнення близької людини, викрадення, полон чи несподівана еміграція.
Також сюди можуть належати розлучення, усиновлення або ж втрата дому (неможливість повернутися через евакуацію, брак безпечного місця).
2. Психологічна відсутність із фізичною присутністю. Це спостереження незворотних процесів, які кардинально змінюють спосіб взаємодії, хоча фізично людина перебуває поруч. Наприклад, зміни через деменцію, травми головного мозку, клінічну депресію, важку форму залежності тощо.
Часом обидва типи невизначеної втрати збігаються в одній сім’ї чи парі. Наприклад, діти можуть відчувати обидва типи невизначної втрати, коли втрачають одного з батьків через нещасний випадок або хворобу, а той, хто залишився, впадає в депресію та захоплений відсутністю партнера.
Тоді вони можуть відчувати, що втрачають обох батьків, хоча один з них все ще з ними. Або ж, коли хтось з батьків зайнятий турботою про людину з інвалідністю чи хворого партнера. Дитина втрачає обох батьків, та ніхто цього не помічає, тому що вони все ще вдома.
Ми не можемо позбутися невизначеності, та можемо підвищити толерантність до невизначеності. Більше про невизначену втрату: книга surl.li/mtbokj відео surl.li/lximhf